Мені все це набридло. Ці розмови пусті, Ці почуття брехливі, Поцілунки солодкі,але не щирі. Я ненавджу тебе! Бо ти розтоптав мене, Знехтував моїми почуттями. Будь ти проклятий,я проклинаю тебе! Навіщо це робив? Навіщо знущався наді мною? Хотів сам собі довести, Що можеш мати все що захочеш? Але чому обрав саме мене? Я ненавиджу тебе! Я тобі довірилась,дурна, Думала,що щирий ти зі мною. Але ти лише грав, Ти вів криваву війну зі мною. Я тебе проклинаю, І моє прокляття є страшне. Я зітру тебе з лиця Землі. Ти ніколи не знайдеш щастя, Ні зі мною,ні з нею,ніде і ні з ким. Що ж,ти мене знищив, Але тепер я знищу тебе. І після смерті своєї тебе не полишу, Буду приходити в безсоння твоїх ночей. Ти не зможеш жити на світі, Бо у ньому залишусь я,хоч мене і не буде. Мої очі будуть повсюди переслідувати тебе І ти не зможеш мене забути. Я залишусь солодко-гірким присмаком на твоїх губах, Ти вічно пам'ятатимеш мої поцілунки. Не зможеш забути мій щирий і наївний погляд. І кожну ніч тебе губитеме цей спогад. Ти не зможеш мене забути, Ти проклятий мною, Тою,котра востаннє повірила саме тобі, Але все ж не знайшла в тобі спокою змучена душа. Я відходжу в небуття, Але я буду жахом твоїх снів, І ти не зможеш заснути, Я буду мучати й катувати тебе І не знатиму спокути. Ти прокидатимешся знову, І знову не зможеш віч зімкнути, Я нагадуватиму тобі про ті палкі почуття. А можливо навпаки, Ти прокинутись не зможеш, І тоді я заберу тебе туди, Де ти будеш віки вічні муки терпіти. О так!Я хочу,щоб це все ти відчув. Щоб так само мучалась твоя душа, Щоб хоч на хвилину пережив всі ті страждання, Що терпіла я. Я проклинаю тебе! І нехай твій світ і дім проклятим буде! Я заберу тебе у пекло, Де знущатись власноручно над тобою буду, Я стерво,і я перетворю твоє життя у пекло, А потім зловтішатись буду. Такою вже зробило мене життя і ти, Будь ти проклятий,"мій милий", Я вб'ю тебе,але ж сама за тобою піду.